Чи існує наука про "комунікацію" між людьми?

Хто знає мене близько, чув про останні події у нашому ОСББ. Я вирішив використати ChatGPT та розкрити головні думки, які я пригадав від моменту його утворення. Всі дійові персонажі та історії вигадані. Насолоджуйтесь :)

Насправді «науки комунікації» не існує.

Хоча мешканці можуть спілкуватися один з одним у певних межах, саме поняття комунікації часто розуміють неправильно. Припустімо, що в нашому львівському будинку на вулиці Князя Романа проживає Василь, який дуже хоче, аби сусідка Олена з верхнього поверху схвально поставилася до його ідеї утеплення фасаду. Щоб прихилити Олену на свій бік, він може принести їй домашній пляцок чи взяти на себе кілька комунальних витрат. Тобто вартість такого «подарунка» визначить, наскільки швидко вона скаже: «Добре, підтримую твою ідею». Це один із прикладів того, як комунікація може бути інструментом впливу.

Якщо ж, наприклад, сусід Андрій попросить когось із мешканців відремонтувати електропроводку в підвалі, він може почути відмову: «Пробач, не маю часу». Але якщо Андрій запропонує якусь оплату чи зустрічну послугу (скажімо, допомогти з перевезенням меблів), то, можливо, отримає відповідь: «Гаразд, коли починаємо?» У результаті ця «вигода» діє як механізм, що впливає на поведінку. Зрештою, будь-яка комунікація — це спроба змінити чи спрямувати дії іншої людини.

Уявімо ситуацію з “розумними” системами будинку. У 2025 році дехто з мешканців користується новими технологіями, наприклад, встановлює датчики руху в під’їзді чи керує домофоном зі смартфона. Якщо комусь вдасться автоматизувати процеси відчинення дверей або регулювання освітлення, мешканцям більше не потрібно буде ходити й поправляти налаштування вручну. Це свідчить, що рівень технологічного прогресу впливає і на форму нашої комунікації. Проте з іншого боку, якщо людині доведеться довго пояснювати сусідам принципи роботи усіх цих систем, а вони не бачать у цьому великої потреби чи користі, комунікація може виявитися неефективною.

Різні інтереси — складні перемовини

У будинку чимало мешканців із різними переконаннями. Наприклад, група сусідів з ОСББ «Наш Двір» виступає за те, аби здати в оренду підвальне приміщення під кав’ярню. А інша група — “Еко-Львів” — категорично проти, бо вважає, що це може збільшити шум і погіршити екологічну ситуацію (мовляв, буде більше відходів). Якщо “Еко-Львів” відчує загрозу своїм інтересам, вони просто відмовляться підтримувати проєкт, перервавши будь-який конструктивний діалог. Проте, якщо в будинку раптом станеться аварійне відключення води і потрібно буде організовано шукати причину прориву, обидві групи можуть об’єднатися, щоб разом розв’язати термінову проблему. Але це не означає, що вони потоваришують після цього: їхня комунікація обмежиться спільною метою відновити водопостачання.

Експерти з «комунікації» теж мають корисливі інтереси

Навіть якщо серед мешканців знайдуться люди, які називають себе «експертами» з питань спілкування, вони можуть просувати свої ідеї, аби здобути підтримку для власних проєктів. Можливо, хтось хоче балотуватися в міську раду і використовує будинкові збори для самореклами. Тому навіть найщиріші задуми про «об’єднання» залежать від того, чи принесе це комусь особисту вигоду.

Більшість людей не схильні думати про вигоду в далекій перспективі. Якщо ви скажете комусь, що капітальний ремонт даху буде гарантовано корисним через 10 років, він одразу подумає: «А що робити із сирістю на стелі вже зараз?» Тобто миттєвий інтерес часто переважає.

Культурні та особисті обмеження

Щоб люди по-справжньому розуміли одне одного, їм потрібна спільна мова й базове взаємне визнання. Уявімо, що мешканка першого поверху — пані Соломія — ніколи не чула про сучасні методи теплоізоляції і не довіряє «усім цим новим технологіям». Для неї важливо тільки, щоб у квартирі не було протягів і гарячу воду вмикали вчасно. Якщо ж вона побачить, що проєкт із теплоізоляції реально знизив їй витрати на опалення, тоді й ідеї почнуть здаватися їй привабливішими. Тобто, поки вона не «відчує» очевидної вигоди, вона навряд чи дослухатиметься до пропозицій.

Інший приклад: мешканець під’їзду Максим має відверто різкі манери і часто ображає сусідів на зборах, однак він добре орієнтується в законодавстві та вміє правильно оформляти документи. Тому люди воліють уникати його особисто, але просять допомоги, коли потрібно погодити проєкт із міською радою. Вони “відсікають” неприємні риси Максима й користуються його вміннями лише у визначеній сфері.

Якщо хтось скаже: «Я хочу вивчити всі можливі методи спілкування без жодних упереджень», перевірте, чи не дратується він, коли сусіди починають висувати неприємні чи суперечливі факти. Найімовірніше, кожен має ліміт, за яким перестає слухати.

Майбутнє комунікації: реалії 2025-го

Уявімо, що в 2025 році на ринку з’явився інноваційний матеріал для оздоблення під’їздів, який нібито зменшує вологу й краще зберігає тепло. Мешканці кажуть: «Чудово!» Але далі питають: «Чи витримає він наш вологий клімат? Чи не з’явиться пліснява?» Якщо компанія-виробник ще не протестувала матеріал у реальних умовах Львова, сусіди насторожаться. І, можливо, знайдеться інша пропозиція, але ця інша — вдвічі дорожча й потребує складного монтажу. У результаті більшість мешканців вирішить: «Краще не експериментувати, візьмемо те, що перевірене роками».

Подібне відбувається і в особистих відносинах: скажімо, сусідка Галина з другого поверху хоче впровадити нову систему сортування сміття, а сусід Артем вважає, що це «марна витрата часу», бо двірники все одно змішують пакети. Якщо Галина не зможе показати, яку користь відчують усі (зменшення плати за вивезення, чистіший двір), то ніхто не підтримає її ініціативу.

Чи існує “ідеальний” спосіб спілкування?

Коли люди питають: «Як зробити комунікацію ідеальною?», треба розуміти, що в будинку є безліч власних інтересів. Кожен хоче, щоб йому було вигідно: хтось прагне затишку, хтось — заощадити кошти, хтось — щось відремонтувати. Тож “універсальної” методики немає. Можна лише трохи вдосконалити обмін думками в окремих сферах: наприклад, якщо сусід Сергій, який працює в ІТ, допоможе створити груповий чат чи внутрішній портал будинку, де всі зможуть обговорювати нагальні питання, — це вирішить низку комунікаційних проблем. Утім, тим людям, які ледь користуються смартфонами, це може здатися складним чи непотрібним.

Подібно до того, як мурахи в природі прямують за феромонами, люди в житлових будинках покладаються на маркери власної вигоди. Тож якщо ви вкажете іншим мешканцям конкретну користь (“Зекономите на платіжках!”, “Поліпшимо естетику двору!”), вони радше підтримають вашу ініціативу.

Висновки:

Якщо хтось запитує: «Як поліпшити комунікацію в нашому ОСББ?», відповідь буде в тому, що можна лишень налаштувати її в рамках уже існуючої системи інтересів. Це не обов’язково змусить людей бути завжди відкритими й толерантними, але допоможе хоча б структурувати обговорення важливих для будинку тем.

Зрештою, навіть коли ви викладете свої думки, дехто скаже: «Мені треба подумати, може, повернемося до цієї теми через кілька тижнів?» — і це вже краще, ніж категоричне: «Ні, не подобається».

Не варто також чекати, що вся громада раптово позбудеться суперечностей. Комунікація — складний процес, який визначається інтересами й цінностями кожної людини. Якщо ж знайдуться ентузіасти, які справді прагнуть зрозуміти, “як це працює” і “для чого воно мені”, — ви маєте нагоду показати їм, що більш усвідомлений обмін інформацією йде на користь усім мешканцям. Саме так поволі вдосконалюється спілкування в реальному житті навіть у межах звичайного львівського будинку у 2025 році.